Людинi дається батьками i Богом не тiльки життя один раз, та совiсть. Правда о Боинге конец войне на Донбассе . Нонсенс, абсурд : старые ВОРЫ , коррупционеры и тупицы во власти "делают реформы" и "ведут" украинцев в Европу!? Что же ждёт Украину ?
[ Новые сообщения · Участники · Правила поведения · Поиск · RSS ]
Страница 1 из 11
Громадська думка хмельничан » Душевные радости жизни » Поэтические премьеры и искусство » Мир детских фантазий от Галина Панькiв (в стихах)
Мир детских фантазий от Галина Панькiв
АлОстапенкоДата: Пятница, 26.10.2012, 19:49 | Сообщение # 1
Группа: Удаленные





Наша КалинаЯ написала дя детей очень красивые стихи и надеюсь они понравятся родителям и детям из читателей сайта Горожане:

ЛЕГЕНДА ПРО ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ

Якось взимку, на світанку, Василько прокинувсь зранку.
Вмивсь, поїв, в кожушок вбрався і у ліс гулять подався.
Взяв санчата, рукавички, з’їхав з гірки аж до річки,
в зайчика жбурнув він сніжку, вийшов в лісі на доріжку.

Йде собі Васько, співає, радістю усмішка сяє.
Притрусила снігом гілка, то вгорі пробігла білка.
Весело йому на серці. Раптом бачить, на озерці
блиснув срібний промінець й заблищав навкруг вінець.

Зорі у вінку тім сяють, срібні вогники гуляють.
Василько завмер, о Боже, слово вимовить не може.
Став Василь, принишк, чекає. Бачить, з лісу вибігає
сірий велетень Вовчисько. Зупинився зовсім близько

від Василька, за горбочком. Ліг в снігу, звернувськ клубочком.
Тихо в лісі, сніг блищить. Що це? Може Вася спить?
Може сон йому наснився? Ні, Василько заблудився.
Він прийшов туди, де ходу не було нікому зроду.

Виліз хлопець на горбочок. Чує, дзвонить десь дзвіночок.
Бачить, сани виїжджають, а із них у сніг стрибають
хлопців красних молодців аж Дванадцять Місяців.
Посідали в круг, стомились, з срібного відра напились,
Вовку сторожить звеліли, і таке ось розповіли.

Перший Січень встав, всміхнувся, до братів чуть-чуть нагнувся,
срібні вуса підкрутив і тоді заговорив:
Я пройшов ліси і доли, не лінився я ніколи,
все снігами привалив, слід по собі залишив.
Річку вбрав у кригу срібну на кришталь гірський подібну,
щоб прозорою булла ковзатись дітей звала.
На засіяну долину, снігову стелив перину,
щоб озимі тихо спали, влітку колосом буяли.
Червонив дитячі щічки, вони стали, мов порічки.
Потрудився, як ніколи, як малята йшли до школи.
Так я, браття, чергував, посаг Лютому давав.

Тут підводиться сам Лютий, сильний, мов морозом скутий,
а говорить, аж тріщить, посаг у руці блищить.
Після Січня я прийшов, володіння обійшов,
задоволений був дуже, правду кажу, Січню, друже.
Малював з Морозом шибки, розбивав льоди на скибки,
з Віхолою прогулявся, спати у степу зостався.
Так я, браття, чергував, посаг Березню давав.

Березень встає, сміється, потічком дзвінким озветься сміх його,
як навесні будуть птахи голосні радісно тепло стрічати,
а в садачку коло хати вилізе малий підсніжник,

що зробив із снігу ліжник. Я, сказав, брати, старався,
зранку в ніжний ряст вбирався, розтопив сніги і кригу,
викликав у ліс відлигу, а у парі з вітерцем
витер білим комірцем всі калюжі, всі потьоки,
грався з дітьми у підскоки.
Так я, браття, чергував, посаг Квітневі віддав.

Квітень встав, примружив око, повернувся трохи боком,
сніг зі свити обтрусив і тоді проголосив.
Я, брати, ходив по світу, назбирав багато цвіту,
ним дороги простелив і весну оголосив.
Побудив в саду травичку, вилив в потічок водичку,
в зграях птахів зустрічав, гнізда вити їх навчав.
Дітлахів роззув, як злива чепурна, дзвінка, красива
намочила землю рясно, щоб усе зацвіло красно.
Так я, браття, чергував, посаг Травню я віддав.

Травень встав і каже: Вчасно ти засіяв землю рясно.
Я її росою вмив, дощиком ще промочив,
теплим сонечком зігрів, а тоді у ліс побрів.
Розстелив траву зелену, розпустив листочки клену,
пташок в гнізда поховав, діточкам казки читав.
Вбрав дерева цвітом білим, щоби вкрились плодом спілим,
як прийде їм всім пора, щоби мала дітвора
влітку чим поласувати у садачку біля хати.
Так я, браття, чергував, посаг Червневі віддав.

Червень встав, мовчав хвилину, потім розстелив ряднину,
висипав на ню гостинці, що збирав десь на одинці.
Там червоні полуниці сіли наче дві сестриці
і смородина, й малина, і весела цвіт-калина,
і зелений кріп, й черешня, яблука і стигла вишня,
навіть довгий кабачок повернувся на бочок.
Тут брати заговорили, Червня всі вони хвалили.
Постарався, молодець, але це ще не кінець.

Липень тут встає з привітом, з чаєм з липового цвіту
всіх братів він пригощає і таке їм сповіщає.
Я трудився теж доволі, був і в лісі, і у полі,
в колос гнав густу пшеницю, наливав дощу в криницю,
не ловив у я, друзі, гав, дітлахів в ріці купав.
І до Серпня, як годиться, я прийшов, щоб поклониться.
Йому владу передав, так я, браття, чергував.

Правда, каже Серпень, брате, став я далі чергувати,
бо моя прийшла пора. І тоді, як вже гора
стиглого зерна зростала, в вулик бджілка залітала.
Наносила меду з гречки. Була навіть суперечка,
коли той медок качати, щоби діток пригощати.
Помагав я всім навкруг, вигнав всіх корів на луг.
Молоко, як ті ромашки, дітям наливав у пляшки.

Так я, браття, чергував. Посаг Вересню давав.

Вересень ступив у коло, стало тихо так навколо,
головою покрутив і тоді заговорив.
Я, брати, теж потрудився, до роботи не барився,
урожай з садів й полів ввесь зібрати я звелів.
Ягоди й гриби-у сушку, обтрусив в садочку грушку,
викопав буряк у полі, накопав ще бараболі.
Всі багатства, що зібрали, ми на зиму заховали,
щоб було чим ласувати, як зима прийде до хати.
Так я, браття, чергував, посаг Жовтневі віддав.

Ну а я, Жовтень сказав, ліс і луг розмалював
листям золотим, червоним, щоб сіяло, наче дзвони,
що горять в проміннях сонця, коли вечір у віконця
вже тихенько заглядає, Жовтень спати не лягає,
він обходить господарство, наще рідне, миле царство.
Так я, браття, чергував, посаг Падолисту дав.

Листопад устав, вклонився, з відерця води напився,
кашлянув і проказав, я у лісі ночував.
Обтрусив з дерев листочки, позбирав усі грибочки,
в полі трактор зяб орав, я йому допомагав.
Притрусив сніжком доріжки, білці позбирав горішки.
Справ багато назбиралось, не усе запам’яталось.
Так я, браття, чергував, посаг Грудневі віддав.

Тут встає Грудень вусатий, трішки навіть конопатий.
Морозець враз затріщав, сніг на сонці заблищав.
Я, брати, сказати мушу, ви мені зігріли душу.
Молодці усі, похвально, трохи навіть геніально,
що от-так ми всі трудились, дружно брались, не лінились,
і тепер можем спочити, серце св’ятом звеселити.

Новий Рік вже у дорозі, скоро стане на порозі нашої лісної хати,
як його ми зустрічати будемо? Прошу сказати.
Тут Василько стрепенувся, навкруги враз озирнувся,
Сів на сани, серце б’ється, й покотився на озерце,
де брати сиділи в крузі. Грудень крикнув: Бачу, друзі,
гість до нас прийшов на св’ято, ну, що можу я сказати,
раз прийшов, сідай, заправся, розкажи звідкіль ти взявся.

Василько сказав сміливо: Я побачив нині диво-
всіх дванадцять Місяців, сильних, славних посланців.
Ви до нас весь рік ходили, та ніхто немає сили
разом вас усіх зібрати. Ну, що можу я сказати,
вас усіх чекають діти, подарують всім вам квіти.
Приходіть до нас частенько, бо вже Новий Рік близенько
 
АлОстапенкоДата: Понедельник, 29.10.2012, 21:15 | Сообщение # 2
Группа: Удаленные





От нашей КалинаЯ детям :

Абетка в віршах

Йшла абетка по лісочку і присіла на пеньочку,
Дітвора її впізнала, зразу букви розхапала.

Букву А узяв Андрійко непосида парубійко,
А вона йому хутенько аґрус кинула в кишеньку.

Букву Б Борис спіймав, бублик білочці віддав,
Бо вона в бобра спитала де ця буквочка блукала.

Василько волошки рвав, у віночки їх вплітав.
Валя букву В вчепила до відра, з якого пила.

Гак на гілочці висів, голуб на гачок цей сів.
Галя голуба зігнала, букву Г собі забрала.

Де дубок той десь пропав, де Данилко задрімав.
Дременула в хащі білка, буква Д знайшла Данилка.

Е, сказала тут абетка, є така у мене свитка,
Що Євген в її кишеньку Е і Є сховав швиденько.

Жолудь Жук узяв у жменю і жбурнув його у Женю.
Букву Ж вона схопила, жабу у ставку збудила.

Зразу Зоя загукала, зірку в небі запитала:
Загубилась де, скажи, букву З, скоріш знайди.

А Івасик дав Іринці букву І, що на драбинці
Іволга собі схопила і ірисом притрусила.

Їжачок приніс на спинці для дітей усіх гостинці.
Їжте діти ці гостинці, буква Ї живе в хатинці.

Йосип Йоржика спитав чи він букву Й впіймав,
І сказав йому Йоржище-буква Й, де вітер свище.

Клава кликала куницю-кинь камінчик у криницю,
Коли там є К, відразу, корбу ми покрутим разом.

Люда ладна лити сльози, букву Л забрали кози.
Лебідь Л забрав легенько й вкинув Люді у кишеньку.

Мила мишечка малину, може саме в цю хвилину
Букву М знайшла Марічка, де тече маленька річка.

Надя небо нахилила, на хмаринці Н сиділа.
Натягнула Надя нитку, Н упала їй у свитку.

Оля оленя просила:Обійди, якщо є сила
І озера і ліси, буква О нам принеси.

Поля павучка питала:Підскажи, де П пропала.
Павучак сів на пір’їнку й показав на павутинку.

Радить ракові Романко:Радіо послухай зранку.
Річку в брід перебриди, букву Р в ріці знайди.

А Сергійко в сіні спав, сон солодкий підказав-
Букву С знайшла синичка, сіла з нею на суничку.

Тягне там трубу Тетянка, притягнула на полянку,
Підняла і буква Т наче у траві росте.

Усміхнулася Уляна, ухопила У ще зрана
На узбіччі, на укосі, намочила ноги босі.

Фея фрукти роздавала, Феді фокус показала.
Фредка фиркнула й у нірку, букву Ф зтягла в комірку.

Хизувався хрущ в хатинці, букву Х сховав в хмаринці,
А Харитя у хустинці халву їла на стежинці.

Цапля букву Ц сховала у цибулі біля ставу.
Цвітом стежку притрусила, цілий день траву косила.

Чижик чомусь не веселий, чистиь букву Ч папером,
Бо упала у болото, буде Чижику робота.

Шишку білочка зірвала, Шурі букву Ш віддала.
Шмигнув шустрий парубійко, подарунків вхопив двійко.

Щиглик щебетав на лузі, щоби знали всі в окрузі,
Букву Щ в щербет сховав, щуці букву не віддав.

Юля юлу розкрутила, Ю на неї посадила,
Юра швидко скочив вбік, Ю ухопив і утік.

Ярик яблучко зірвав, букву Я в картуз сховав,
Якось яструб придивився, ясінь низько наклонився.

От така була пригода. Тепла сонячна погода
Дітей в гайок заманила, з буквочками подружила.

Діти букви поділили, в лісі всім оголосили,
Що в хатині, де стодола, діє вже недiльна школа.

М’ягкий знак заліз в травичку, де сиділа полуничка,
Заховався і тихенько назбирав горіхів жменьку.

Букви там в слова складали, слова в зошит записали,
Вивчили весь алфавіт, передали всім привіт.
 
АлОстапенкоДата: Вторник, 30.10.2012, 17:10 | Сообщение # 3
Группа: Удаленные





От КалинаЯ :

З чого складається доба

Повкладала мишка-мати мишеняток наніч спати,
На краєчок ліжка сіла, казочку їм розповіла,
Як вусатий кіт Мурко пив з горнятка молоко,
Хвостом квіти зачепив, мало вазу не розбив.

Мишеняти засипали і крізь сон маму спитали:
Що таке, матусю, ніч, що сховалася за піч?
Ніч, малята, хто не знає, в небі зорі розсипає,
Вийде місяць-пастушок, має срібний батіжок,
Буде зорі рахувати і відправить дітей спати.

Ранок двері відчинив, мишеняток робудив.
Золотистий промінець гладив у саду чебрець,
Вітер лоскотав покоси, заплітав дівчатам коси.
Рано, друзі, хто не знає, зі сну землю підіймає,
Учнів в школу проводжає, росами стежки вмиває.

А веселий літній день співа з дітками пісень.
То їх сонечком зігріє, то веселкою замріє,
Коди дощик-пустунець вхопить сонця промінець.
Цілий день працюють люди, шум і гам лунає всюди.
День, малята, хто не знає, довго по землі блукає,
Переробить безліч справ, бо не ловить в полі гав.

Втомлено пригнувши плечі, огортає землю вечір.
Можна тепер відпочити, всі турботи залишити,
Книжку гарну почитати, бо вже скоро треба спати.
Вечір, діти, хто не знає, сутінки з небес спускає.
Втихомирить шум і гам, на пеньок присяде сам
І покличе соловейка, коли спати йде сімейка,
Щоб співав нам колисанку, розбудив піснями зранку.
 
АлОстапенкоДата: Четверг, 01.11.2012, 22:16 | Сообщение # 4
Группа: Удаленные





От КалинаЯ :

Свiтлофор

Ми спитали світлофора, чом червона помідора
виглядає із віконця і ховається від сонця.

Світлофор всміхнувсь, сідайте, добре все запам’ятайте,
що вам зараз розповім, попорядку доповім.

У моїй малій хатині, що повисла на дротині,
є маленьких три віконця, що заховані від сонця.

В тих віконцях три сигнали, щоби діти добре знали,
як дорогу перейти і біди щоб не знайти.

Як зелений загорівся, рух машин призупинився,
пішохід це кожен знає, небезпеки вже немає.

Переходь дорогу сміло. Щось в хатині загуділо,
клацнуло, переключилось, жовте світло засвітилось.

Це сигнал хоче сказати, треба трохи почекати,
бо червоне світло знову перекриє нам дорогу.

Як в вікні червоне світло загорілося привітно,
то машини проїзджають, люди всі стоять, чекають.

Знову жовтий підключився, у віконце подивився
і сказав, увага, ждіть, нікуди іще не йдіть.

Тут зелений загорівся, рух нараз перемінився,
всі машини дружно стали, пішоходів пропускали.

Так працює світлофор, пішоходам коридор відкриває на дорозі,
регулює рух машин, слуха шурхіт їхніх шин.
 
АлОстапенкоДата: Вторник, 06.11.2012, 20:09 | Сообщение # 5
Группа: Удаленные





От КалинаЯ :

Неділенька

Біля річки, у гаєчку поселилась сімієчка-
три брати і три сестрички посадили полунички.

Понеділок-старший син, він ходив учора в млин,
помолов усю пшеницю, буде взимку паляниця.

Син Вівторок відер сорок наносив води з криниці,
поливав город із Грицем.

Середа-старша сестричка, вигнала гусей до річки,
подоїла козу Грушку, злила молоко у кружку.

А молодший брат Четвер в річці, де живе бобер,
наловив до столу рибки, поділив кавун на скибки.

П’ятниця-мала сестричка, вимила росою личко,
в хаті все поприбирала, одяг у ріці попрала.

А Субота всю роботу поскладала коло плоту,
в ліс гайнула і в корзинці швидко принесла гостинці.

Пенеділку-мед від бджілки,
для Вівторка-срібна норка передала печериці,
а Середі- рукавиці.
Четвергу дала горішки мала білочка Маришка,
П’ятниці-смачні суниці назбирали три синиці.
Для суботи-гарні боти зайчик передав з роботи.

Стали веселе стрибати, Неділеньку-маму звати.
Приходи, матусю, годі, бо вже тиждень на підході.

А Неділенька весела обійшла міста і села,
діточкам своїм зраділа, казочку їм розповіла.

І коли тихенько вечір огорнув дітей за плечі,
колисала їх дрімота, що сиділа коло плота.

А Неділенька ще встала, діток всіх порахувала.
Є всі шість моїх деньків, чемних, милих пустунків.

Ви, напевне, в ту хвилину зазирнули в цю хатину,
І впізнали сімієчку, що живе в тому гаєчку.
 
АлОстапенкоДата: Вторник, 06.11.2012, 20:12 | Сообщение # 6
Группа: Удаленные





От КалинаЯ:

Придумаєм лічилку

Раз, два, три, чотири, п’ять
будем цифри рахувать.
Позбираєм їх на гілку
і придумаєм лічилку.

Одиничка на потічку
мила білі черевички.
Один раз лиш їх взувала,
на скакалці в них скакала.

А Андрійко тягне Двійку,
що сховалась за Софійку.
Переплутав з гусаком,
поганяє батіжком.

Три сестрички, три синички
полетіли до кринички.
Корбу три рази крутили,
відро тягти нема сили.

А чотири Павуки
несуть сітку від ріки.
Риби щось не наловили,
тільки ноги намочили.

П’ять великих огірків
виглядали з-під листків.
Оля п’ять їх раз шукала
та ні разу не впіймала.

А Шестірка на горбочку
сидить собі на пеньочку.
Шість зайців прийшли зі школи,
моркву в грядці пропололи.

Сім хмаринок навпростець
гонить літній вітерець.
Сім разів гукнув громисько,
сповістив, що дощик близько.

Вісім сірих кошенят
пили молочко з горнят.
Вуса вісім раз мочили,
та горнятка не розбили.

Дев’ять яблучок на спинці
їжачок приніс Іринці,
бо вона всі букви знає,
їжачкам книжки читає.

Десять брудних поросят
поставали дружно в ряд.
Десять відер води лили,
поросят усіх помили.

Раз, два, три, чотири
всі в садочок поспішили.
Все навкруг ми полічили,
ноги в росі намочили.

ОДИН-листочок
ДВА-дубочок
ТРИ-лисичка
ЧОТИРИ-синичка
П’ЯТЬ-грибочок
ШІСТЬ-пеньочок
СІМ-хом’ячок
ВІСІМ-черв’ячок
ДЕВ’ЯТЬ-порічки
ДЕСЯТЬ-полунички.

От така у нас лічилка
хвалилася усім білка.
Хто її, малята, знає,
в лісі вже не заблукає.
 
АлОстапенкоДата: Вторник, 16.02.2016, 19:30 | Сообщение # 7
Группа: Удаленные





КОЛИСКОВА

Повкладала мишка-мати мишеняток наніч спати,
На краєчок ліжка сіла, казочку їм розповіла,
Як вусатий кіт Мурко пив з горнятка молоко,
Хвостом квіти зачепив, мало вазу не розбив.

Мишеняти засипали і крізь сон маму спитали:
Що таке, матусю, ніч, що сховалася за піч?
Ніч, малята, хто не знає, в небі зорі розсипає,
Вийде місяць-пастушок, має срібний батіжок,
Буде зорі рахувати і відправить дітей спати.

Ранок двері відчинив, мишеняток робудив.
Золотистий промінець гладив у саду чебрець,
Вітер лоскотав покоси, заплітав дівчатам коси.
Рано, друзі, хто не знає, зі сну землю підіймає,
Учнів в школу проводжає, росами стежки вмиває.

А веселий літній день співа з дітками пісень.
То їх сонечком зігріє, то веселкою замріє,
Коди дощик-пустунець вхопить сонця промінець.
Цілий день працюють люди, шум і гам лунає всюди.
День, малята, хто не знає, довго по землі блукає,
Переробить безліч справ, бо не ловить в полі гав.

Втомлено пригнувши плечі, огортає землю вечір.
Можна тепер відпочити, всі турботи залишити,
Книжку гарну почитати, бо вже скоро треба спати.
Вечір, діти, хто не знає, сутінки з небес спускає.
Втихомирить шум і гам, на пеньок присяде сам
І покличе соловейка, коли спати йде сімейка,
Щоб співав нам колисанку, розбудив піснями зранку.
 
АлОстапенкоДата: Вторник, 16.02.2016, 19:40 | Сообщение # 8
Группа: Удаленные





ДЕ ПОДІВСЯ РІК

Може, дітки, хто з вас знає
Де той цілий Рік блукає.
Ми звернулись до Весни,
Дуже просим, поясни.
А Весна струнка й весела
Обійшла міста і села,
Квітом землю всю покрила
І таке проговорила:
«Я гуляла у лісочку,
Колисалась на дубочку,
Зміряла поляну кроком,
Не зустрілася я з роком».
Березень собі сміється,
«Квітню,-каже, -не вдається
Йти таким широким кроком,
Щоб зустрітися із Роком».
Може Травень ще щось знає,
Він все Рік наздоганяє.
Травень відповів сердито:
«Я лише впіймаю літо.
Теплий Червень мене знає
І від мене не втікає.
Липню скаже він: «Готуйся,
В босоніжки перезуйся.
Маршируй широким кроком,
Щоб зустрітися із Роком»
Липень серпня наздогнав,
Естафету передав.
Осінь вересня впіймала,
Естафету передала.
Вересень із Жовтнем б’ється,
А Листопад все сміється.
Може Зима озоветься?

От так цілий рік ходили,
Більше вже немає сили.
Пори року обійшли,
Року так і не знайшли.

Зима Весну зустрічає,
Весну Літо вже чекає,
Літо Осінь обіймає,
А от Року все ж немає.

Тепер ходять рік за Роком
Місяці веселим кроком.
А спитати, де їх рік,
Скажуть: «Був десь і утік».
 
АлОстапенкоДата: Вторник, 16.02.2016, 19:42 | Сообщение # 9
Группа: Удаленные





НА ГОРОДІ.

Як прийшов до хати ранок, вийшла Ірочка на ганок,
Позіхнула на весь рот і побігла на город.
Ну а там краса і диво, Горох стелиться грайливо
І Квасоля по жердині лізе наче по драбині.

А червоний Бурячок обіперся на бочок,
Бо кругленький живіт має вже в хатинку не влізає.
Зате Морквочка струнка, говірлива, гомінка,
Похвалилася Іринці, що прибрала у хатинці.

Поряд брат Часник зубастий і пекучий, й корінастий,
Зуби білі, мов перлинки, усміхався до Іринки.
І Цибулька, каже внучка, золотистая пекучка,
А коли її зчищаєш, рясно сльози проливаєш.

Он красивий чийсь жупан хтось повісив на паркан,
То висить Гарбуз барвистий, сонцеокий, променистий.
Поряд Динька невеличка, солоденька, жовтощічка.
На грядках порядок знає, Гарбузу допомагає.

Трохи далі Помідори на кущах висять, як штори,
Червонясті, жовтуваті і смачні, солодкуваті.
А от там, де той листочок, заховався Огірочок,
Він розслабився на мить, під листочком собі спить.

Ну а хитра Бараболя зацвіла, як квіти в полі,
Та свої бараболинки заховала від Іринки.
Хто їх буде діставати, лиш лопатою копати.
Ось маленький павучок видрапавсь на Кабачок,
Заснував там павутинку і зробив з неї корзинку.

Ранок, тепло, сонце сяє, а тут зелень підростає,
Пахне ніжний кріп, петрушка, вірна кропова подружка,
І чебрець, і кмин, і м’ята, трав пахучих повна хата.

По городі находилась Іра так, що вже втомилась,
Обійшла усі грядки, це зробила залюбки.
Вся городина цвіте, наливається, росте,
Восени будем збирати, в погріб занесем до хати.
 
Громадська думка хмельничан » Душевные радости жизни » Поэтические премьеры и искусство » Мир детских фантазий от Галина Панькiв (в стихах)
Страница 1 из 11
Поиск: